Одного разу мені приснилося, що я беру інтерв'ю у Бога. "Так ти хочеш взяти в Мене інтерв'ю?" - Бог запитав мене... "Якщо в Тебе є час" - сказав я... Бог посміхнувся: "Мій час - це вічність... Які питання ти хотів Мені задати?" "Що найбільше дивує Тебе в людині?" І Бог відповів: "Їм набридає дитинство, вони поспішають подорослішати, а потім мріють стати дітьми знову. Вони втрачають здоров'я, заробляючи гроші, а потім втрачають гроші, відновлюючи здоров'я. Вони так багато думають про майбутнє, що забувають про теперішнє... настільки, що не живуть, ні в теперішньому, ні в майбутньому. Вони живуть так, ніби ніколи не помруть, а вмирають, як ніби ніколи й не жили..." Його рука взяла мою, і ми помовчали деякий час... І тоді я запитав: "Як Батько, які уроки життя Ти б хотів, щоб Твої діти вивчили?" "Нехай знають, що неможливо примусити когось любити їх. Все, що вони можуть зробити - дозволити собі бути коханими. Нехай пам'ятають, що поранити кохану людину займає всього лише кілька секунд, але залікувати ці рани може зайняти довгі роки. Нехай знають, що це не добре - порівнювати себе з іншими. Нехай вчаться прощати, практикуючи прощення. Нехай зрозуміють, що багатий не той, у кого більше, а той, хто потребує меншого. Нехай знають, що є люди, які їх дуже люблять, просто вони ще не навчилися виражати свої почуття. Нехай усвідомлюють, що дві людини можуть дивитися на одне і теж, а бачити це по-різному. Нехай знають, що пробачити один одного недостатньо, треба також пробачити самих себе..." "Дякую за Твій час. - сказав я боязко, - Є ще щось, що Ти хотів би передати Своїм дітям?" Бог посміхнувся і сказав: "НЕХАЙ ЗНАЮТЬ, ЩО Я Є ТУТ ДЛЯ НИХ... ЗАВЖДИ!!!"